ЩОДО ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ «ВИКЛЮЧНА КОМПЕТЕНЦІЯ СУДУ» В КОНТЕКСТІ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ ЗА СТ. 175-1 КУПАП «КУРІННЯ ТЮТЮНОВИХ ВИРОБІВ У ЗАБОРОНЕНИХ МІСЦЯХ»
DOI:
https://doi.org/10.32782/cuj-2025-1-8Ключові слова:
адміністративна юрисдикція, розгляд справ про адміністративні правопорушення, тютюнові вироби, куріння, неповнолітні, суд, суддівські повноваження, виключна компетенціяАнотація
У статті уточнено розуміння суб’єкта розгляду справ про адміністративні правопорушення, вчинені неповнолітніми (на прикладі статті 175-1 КУпАП «Куріння тютюнових виробів у заборонених місцях»). Визначено актуальність удосконалення адміністративної відповідальності за куріння тютюнових виробів у заборонених місцях. Підкреслено, що куріння сигарет є найпоширенішим способом вживання тютюну серед підлітків, а більшість людей, які вживають тютюн, розпочали куріння саме в підлітковому віці. Це спричиняє швидке формування нікотинової залежності та ускладнює відмову від куріння у старшому віці. Констатовано, що проблема куріння на теперішній час залишається доволі гострою, що в тому числі, може бути обумовлено й тим фактом, що куріння електронних цигарок набуває особливої популярності серед неповнолітніх, задовільний стан здоров’я яких є запорукою успішного розвитку нашої держави в стратегічній перспективі. Наголошено, що законодавство про адміністративну відповідальність має виробити дієві механізми, спрямовані на забезпечення прав неповнолітніх щодо здорового способу життя, у вільному від шкідливого впливу тютюнових виробів суспільному середовищі. Обґрунтовано доцільність визначення на законодавчому рівні виключної судової компетенції, одним із елементів якої мають вважатися суддівські повноваження щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, вчинені неповнолітніми. Виокремлено ряд важливих ознак, які іманентні виключній компетенції, як правовій категорії, а саме: носієм виключної компетенції, є державний орган, наділений державно-владними повноваженнями; делегування виключної компетенції іншому органові чи посадовій особі не допускається. Запропоновано поняття виключної компетенції суду щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, вчинені неповнолітніми особами віком від 16 до 18 років, як урегульованої нормами адміністративного права сукупності повноважень суду, спрямованих на забезпечення розгляду справ про адміністративні правопорушення, вчинені неповнолітніми. Надано пропозиції щодо внесення змін до статті 221 КУпАП, доповнивши її частиною другою наступного змісту: «Розгляд справ про адміністративні правопорушення, вчинені особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років належить до виключної компетенції суддів районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів».
Посилання
Про Рекомендації парламентських слухань на тему: «Права дитини в Україні: забезпечення, дотримання, захист»: постанова Верховної Ради України від 22.02.2017 р. № 1906-VIII. Урядовий кур’єр. 2017. № 97.
Конвенція про контакт з дітьми (ETS N 192) : Конвенція Ради Європи від 15.05.2003 р. № ETSN192. Офіційний вісник України. 2007. № 91. Ст. 3356.
Мураненко К. Ю. Юридико-психологічні засади профілактики адміністративних правопорушень, вчинюваних неповнолітніми дітьми: дис. … канд. психол. наук : 19.00.06. Київ, 2020. 229 с.
Вживання тютюнових та нікотинових виробів серед підлітків. Офіційний сайт Центру громадського здоров’я МОЗ України. URL: https://www.phc.org.ua/news/vzhivannya-tyutyunovikh-tanikotinovikh-virobiv-sered-pidlitkiv.
Мельник К. І. Щодо актуальності внесення змін до адміністративної відповідальності неповнолітніх. Право і суспільство. 2023. № 5. С. 120–127.
Кодекс України про адміністративні правопорушення : Кодекс України від 07.12.1984 р. № 8073-X. Відомості Верховної Ради Української РСР. 1984. Додаток до № 51. Ст. 1122.
Конституція України: Закон України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.
Ковальчук Ю. І. Неповнолітній як суб’єкт адміністративної відповідальності : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. Київ, 2007. 22 с.
Козюренко Р. С. Діяльність судів загальної юрисдикції щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07. Київ, 2017. 184 с.
Пастух І. Поняття та особливості правового статусу судді в системі суб’єктів розгляду справ про адміністративні правопорушення. Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. 2021. Спец. вип. № 2 (115). С. 156–162.
Алєксєєва О. В. Адміністративна відповідальність серед інших видів юридичної відповідальності за правопорушення неповнолітніх в Україні: призначення та особливості. Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. 2015. № 2. С. 166–172.
Пилипенко А. Адміністративно-юрисдикційна діяльність органів виконавчої влади: питання теорії. Право України. 2004. № 2. С. 26–31.
Кодекс адміністративного судочинства України : Закон України від 06.07.2005 р. № 2747-IV. Відомості Верховної Ради України. 2005. № 35-36. № 37. Ст. 446.
Цивільний процесуальний кодекс України : Закон України від 18.03.2004 р. № 1618-IV. Відомості Верховної Ради України. 2004. № 40-41, 42. Ст. 492.
Про судоустрій і статус суддів : Закон України від 02.06.2016 р. № 1402-VIII. Відомості Верховної Ради. 2016. № 31. Ст. 545.
Корчевний Г. В. Адміністративно-юрисдикційна діяльність судів загальної юрисдикції. Судова апеляція. 2006. № 3 (4). С. 111–116.
Тарануха В. П. Здійснення адміністративного судочинства в Україні: проблемні аспекти. Вісник Академії адвокатури України. 2010. № 2 (18). С. 144–146.