СТРУКТУРА ОСОБИСТОСТІ НЕПОВНОЛІТНЬОЇ ЖЕРТВИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ

Анотація

У статті розглянуто особливості структури неповнолітньої жертви кримінального правопорушення. Вказано, що під структурою особистості неповнолітньої жертви кримінального правопорушення необхідно розуміти сукупність об’єктивних та суб’єктивних чинників та факторів, котрі впливають на індекс ймовірності потрапляння підлітка у кримінально протиправну ситуацію, що зумовлено наявністю сприяючих умов. Зазначено, що будь-яка жертва – це заручник власної поведінки та вміння реагувати на нестандартні ситуації. Детермінація віктимної поведінки не залежить від тяжкості кримінального правопорушення, вона пов’язана насамперед зі ступенем фактичної ролі жертви в механізмі кримінально протиправної поведінки та її інтеракції із суб’єктом правопорушення. Підсумовано, що до структури особистості неповнолітньої жертви кримінального правопорушення має входити: 1) демографічні ознаки – особливості людини, які характеризують її як біологічну, розумну істоту, наділену певними елементарними рольовими функціями (стать, вік, сімейне становище тощо); 2) соціально-побутові – особливості людини, набуті внаслідок дорослішання, якими зумовлено якість виховання в родині, закладах освіти тощо. Соціально-побутові ознаки визначають загальне уявлення неповнолітнього про базові речі; 3) громадянсько-рольові – особливості людини, які формують її як громадянина країни (дотримання конституційних обов’язків); 4) морально-ціннісні – уявлення неповнолітнього про духовність, саморефлексія, розуміння найвищої цінності людського буття та усіх, пов’язаних із цим матерій; 5) психолого-медичні – особливості, які зумовлені відхиленнями у здоров’ї дитини, що сприяє віктимізації; 6) кримінологічні – інтеракція з кримінальним правопорушником та всі пов’язані з цим об’єктивні та суб’єктивні фактори віктимізації. Запропонована структура зумовлює відповідну типологію неповнолітніх жертв кримінальних правопорушень.