ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ КОНФЛІКТУ ІНТЕРЕСІВ У ЗАКОНОДАВСТВІ УКРАЇНИ ПРО ЗАПОБІГАННЯ КОРУПЦІЇ

Анотація

Стаття присвячена комплексному дослідженню поняття «конфлікт інтересів» у публічно-правовій сфері, аналізу його видів, правової природи, механізмів врегулювання та особливостей адміністративної відповідальності за відповідні порушення на публічній службі. Встановлено, що конфлікт інтересів є складним правовим і соціальним явищем, яке виникає внаслідок зіткнення приватних інтересів особи, уповноваженої виконувати функції держави або місцевого самоврядування, з її службовими обов’язками. Неврегульований конфлікт інтересів може призводити до зловживань владою, підвищення ризику корупційних дій та суттєвого зниження рівня довіри громадян до державних інституцій. Попри тривалий науковий дискурс, в українській правовій доктрині досі відсутній єдиний підхід до визначення цього поняття, а саме поняття нерідко трактується надто широко. Проаналізовано чинне законодавство України, зокрема Закон України «Про запобігання корупції» та Кодекс України про адміністративні правопорушення. Визначено, що законодавець розмежовує реальний і потенційний конфлікти інтересів, що має принципове значення для диференціації юридичної відповідальності. Адміністративна відповідальність за статтею 172-7 КУпАП настає виключно у разі порушення вимог щодо врегулювання реального конфлікту інтересів. Виявлено законодавчу прогалину: об’єктивна сторона відповідного правопорушення не охоплює аспект «невчинення дій» в умовах конфлікту інтересів, що потребує законодавчого уточнення. Розкрито зміст поняття «приватний інтерес» та суміжних категорій – «близькі особи» і «пряме підпорядкування». Визначено типові сфери підвищеного ризику виникнення конфлікту інтересів: розподіл публічних ресурсів, кадрові рішення, дозвільна діяльність, тендерні процедури та здійснення контрольно-наглядових повноважень. Досліджено роль Національного агентства з питань запобігання корупції як ключового суб’єкта моніторингу та врегулювання конфліктів інтересів, зокрема щодо розробки методичних рекомендацій та імплементації стандартів ОЕСР. Здійснено порівняльний аналіз підходів до регулювання конфлікту інтересів в Україні та зарубіжних країнах – Австралії, Німеччині та Норвегії. Обґрунтовано доцільність збереження нормативного визначення поняття з одночасним його вдосконаленням в умовах реформування системи публічної служби.