ТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ ТЕХНОЛОГІЙ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ

Анотація

Статтю присвячено теоретико-правовому дослідженню сучасних процесів цифрової трансформації на явища правової дійсності, зокрема акцентовано увагу на діджиталізації адміністративного процесу та особливостях інтеграції технологій штучного інтелекту (ШІ) в управлінську діяльність. У роботі проаналізовано нормативну базу, що визначає особливості використання інтелектуальних систем, зокрема Кодекс адміністративного судочинства України, Закон України «Про адміністративну процедуру» та положення Кодексу суддівської етики. Особливу увагу приділено трансформації проваджень у справах про адміністративні правопорушення через впровадження автоматичних режимів обробки даних та документообігу. В Україні розвиток цифрових технологій є пріоритетом національної правової політики. Найбільш затребуваними ці зміни є в судовому процесі, де взаємодія між сторонами та судовими органами традиційно спиралася на паперові документи та особисту присутність сторін. Спираючись на досвід правового регулювання в країнах Європейського Союзу, та наукові доробки вітчизняних і зарубіжних науковців у сфері права, автор виокремлює ключові переваги та ризики алгоритмізації правосуддя. Висвітлено дуалістичну природу цифрових технологій: їх здатність оптимізувати аналітичну роботу суду та водночас створювати загрози для принципів неупередженості та правової визначеності. У висновках наголошено, що впровадження ШІ має відбуватися за принципом підтримки, а не заміни людського інтелекту, за умови створення спеціального законодавчого механізму контролю за алгоритмічними рішеннями. В Україні останніми роками починають з’являтися ґрунтовні дослідження питання впровадження технологій на основі штучного інтелекту у суспільні процеси. Однак і юридична спільнота, і законодавець перебувають на початковій стадії правової регламентації відносин у суспільстві, які будуються на основі застосування алгоритмів та агентів штучного інтелекту. На сучасному етапі правова регламентація суспільних взаємовідносин нерозривно пов’язана з інтенсивним впровадженням цифрових інструментів, а отже це слід розглядати як один із векторів розвитку сучасних правових систем.