ОБ’ЄКТИВНІ ОЗНАКИ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ ПРОТИ БЕЗПЕКИ РУХУ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ ТРАНСПОРТУ: СПІВВІДНОШЕННЯ КЛАСИФІКАЦІЇ ОБ’ЄКТІВ ПОСЯГАННЯ ТА ЗМІСТУ БЛАНКЕТНИХ ДИСПОЗИЦІЙ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ НОРМ
DOI:
https://doi.org/10.32782/cuj-2024-3-14Ключові слова:
безпека руху та експлуатації транспорту, об’єктивні ознаки діяння, видовий об’єкт, бланкетна диспозиціяАнотація
Здійснення системно-правового аналізу доктринальних положень та особливостей чинного кримінального законодавства з питань об’єктивних ознак кримінальних правопорушень проти безпеки руху та експлуатації транспорту, елементи складу яких визначено у кримінально-правових нормах, що містяться у Розділі XI Особливої частини КК «Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту» (ст.ст. 276-292 КК), доводить наступне. Визнання особливого значення видового об’єкту кримінальних правопорушень проти безпеки руху та експлуатації транспорту дозволить більш чітко визначити сферу суспільних відносин, яка підлягає кримінально-правовій охороні, структуру та сутнісний зміст її елементів (а отже межі правового регулювання), призведе до більш чіткого визначення правового статусу певного кола суб’єктів специфічних суспільних (а отже і кримінально-правових) відносин уже всередені транспортної системи. Відповідно позначиться на змісті тих правових положень, які є основою тлумачення об’єктивних та суб’єктивних ознак кримінального правопорушення, вчиненого у сфері безпеки руху та експлуатації транспорту; мають запобігти певним правовим коллізіям, сприяти розмежуванню суміжних кримінальних правопорушень. Чим вужче регульована сфера та межі певних кримінально-правових відносин, що передусім відтворюється у видовому об’єкті посягання, тим якісніше здійснюється кваліфікація діяння під час досудового розслідування. Тож у випадку класифікації кримінальних правопорушень, що посягають на безпеку руху та експлуатацію транспорту, поряд із родовим, безпосереднім об’єктами посягання, значення набуває визначення видового об’єкту. Саме він має бути підставою для виокремлення наступних груп діянь: діянь, ознаки складу яких містяться у кримінально-правових нормах узагальненого характеру та стосуються усієї транспортної системи (ст.ст.277, 279, 280, 291 КК) – видовим об’єктом є безпека функціонування (порядок, організаційно-економічні основи) усієї транспортної системи; діянь спеціального характеру, ознаки складу яких визначають спеціальні підстави відповідальності у конкретних галузях транспортної системи (видовий об’єкт – безпека руху та експлуатації залізничного, повітряного, водного, трубопроводного та автомобільного виду транспорту). Щодо останньої групи діянь та співвідношення їх із кількістю кримінально-правових норм, що визначають підстави для відповідальності за їх вчинення, доцільним є виокремлення двох видових об’єктів, -безпека руху та експлуатації залізничного, повітряного, водного, трубопроводного транспорту (ст.ст. ст.ст. 276, 276-1, 278, 281, 282, 283, 284, 285, 292 КК) та безпека руху та експлуатації автомобільного виду транспорту (ст.ст. ст.ст. 286, 286-1, 287, 288 КК). Щодо діянь, ознаки складу яких визначені у ст. ст. 289, 290 КК, визначення видового об’єкту обумовлюється тим, що саме буде визнане основним безпосереднім об’єктом, а що дотатковим обов’язковим безпосереднім об’єктом: «право власності» чи «дезорганізація функціонування транспортної системи». Адже склалася ситуація, коли ці об’єкти за значенням є важливими та суттєво впливають на сферу використання транспортних засобів. Саме визначення меж специфічності суспільних відносин, їхніх соціально-правових та організаційно- управлінських властивостей, меж правового статусу кола суб’єктів цих відносин (в чому відтворюється сутнісний зміст видового об’єкту), – сприятимуть більш чіткому визначенню і кола нормативно-правових актів, які мають стати основою для кваліфікації розглядуваного виду діянь. Бланкетний характер розглядуваних норм ставить у цілковиту залежність якість цього процесу та законність дій правоохоронних органів від ступеню врегульованості певної сфери відносин та відповідності сучасним реаліям. Тож проблеми, які виникають в частині уточнення предмета посягання (виду транспортного засобу), різновиду суспільно-небезпечної поведінки, ознак суб’єкта кримінального правопорушення, в більшій мірі залежать від повноти та чіткості регулювання різних сфер функціонування транспортної системи різними спеціальними правовими актами. Останнє свідчить про їхнє превалююче значення у процесі тлумачення кримінально-правових положень.
Посилання
Кримінальне право України: Особлива частина: підручник. Київ: Юрінком Інтер; Харків: Право, 2002. 496 с.
Кримінальне право України. Загальна частина: підручник / за заг. ред. В.Я Конопельского, В.О. Меркулової. Одеса: ОДУВС, 2021. 472 с.
Авраменко О.В., Бурда С.Я., Сас М.В. Кримінально-правова характеристика злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту: навч. посіб. у схемах. Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2019. 36 с.
Правила дорожнього руху: постанова Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306 URL: https://zakon.rada.goy.ua/laws/show/1306-2001-%DO%BF#Text
Безчастна В.В. Відмежування порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами, від суміжних складів злочинів та адміністративних правопорушень. Наше право. 2019. № 2. С. 121-127.
Бабанін С.В. Кримінальна відповідальність за порушення чинних на транспорті правил: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08. Дніпропетровськ, 2008. 20 с.
Микитчик О.В. Кримінальна відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами в стані сп’яніння. Часопис Київського інституту інтелектуальної власності та права. 2022. Вип. 2. С. 18-24.
Мисливий В.А. Злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту (кримінально-правове та кримінологічне дослідження): автореф. дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.08. Київ: КНУВС, 2005. 36 с.
Максимович Р.А. Об’єкт складу злочину «Незаконне заволодіння транспортним засобом» (ст. 289 КК): Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення. Прогалини у кримінальному законодавстві: Міжнар. симпозіум, 12-13 вересня 2008 р.Львів: ЛДУВС, 2008.
Протидія незаконному заволодінню транспортними засобами підрозділами Національної поліції України: практичний порадник з елементами інтерактивних технологій / Бондар В,С., Бочковий О.В., Дудоров О.О., Кривонос М.В., Скляніченко Д.В. та ін. ; за ред. д-ра юрид. наук, проф., заслуженого діяча науки і техніки України О.О. Дудорова. Сєвєродонецьк: РВВ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2020. 311 с.
Ємельяненко В.В. Кримінальна відповідальність за незаконне заволодіння транспортним засобом: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08. Харків, 2009.
Яремко Г.З. Бланкетні диспозиції в статтях Особливої частини Кримінального кодексу України: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08. Львів: ЛДУВС, 2010. 20 с.
Кримінальний кодекс України: чинне законодавство зі змінами та доповн. Станом на 8 листопада 2022 р.: Київ: ПАЛИВОДА А.В., 2022. 312 с.
Мисливий В. Кримінально-правове значення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту. Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. 2020. № 3. С. 118-125.
Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та ексаплуатації транспорту, а також адміністративні правопорушення на транспорті: Постанова Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 р. № 14: Злочини проти громадського порядку та громадсьвої безпеки хрестоматія: хрестоматія / укл. О.І. Плужнік, М.В. Корнієнко; під заг. ред. А.О. Шелехова. Одеса : ОДУВС, 2017. 129 с.
Богатирьов І.Г. Кримінологічна характеристика та запобігання злочину, передбаченого ст. 286 КК України. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. Спец. Випуск. 2019. С. 103-108.
Про дорожній рух: Закон України від 30 червня 1993 року. Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. 2020. № 3. URL: https://zakon.rada.goy.ua/laws/show/3353-12