ДОБРОЧЕСНІСТЬ ЯК ІНСТРУМЕНТ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПУБЛІЧНОГО ВРЯДУВАННЯ

Анотація

Актуальність роботи обумовлена тим, що питання розуміння сутності, структури, значення і взагалі концепту явища доброчесності набуло актуальності в контексті протидії корупції як досить не зрозумілий інструмент, покликаний знизити прояви корупції в сфері публічних взаємовідносин та покращити ситуацію в секторі державного управління в цілому. Україна знаходиться в процесі запровадження доброчесності в сферу публічного управління, оскільки це демонструє готовність країни до інтеграційних та глобалізаційних процесів. Особливо актуальним є процес інтеграції до безпекових міжнародних організацій і спільнот. Саме у сфері безпеки доброчесність є показником, який демонструє публічну політику країни в протидії будь-яким загрозам та готовність активно протидіяти їм. Метою роботи є визначення сутності, структури та можливості унормування доброчесності як комплексного інструменту забезпечення ефективності у сфері публічного управління. Стаття містить аналіз уявлення українців про культуру доброчесності за даними опитування, проведеного у вересні 2024 року. Запропоновано модель розуміння організаційної доброчесності відповідно до вимог, викладених в Парламентському довіднику (DCAF: 2015). У роботі визначено, що в сучасній практиці українського публічного управління найбільш широко врегульовані вимоги до доброчесності особи, яка обіймає посаду в сфері публічної діяльності. У сфері освіти і науки, правоохоронної діяльності, судочинства та державної служби доброчесність регламентується щодо виконання посадових обов’язків та закріплюється у кодексах честі або етичних кодексах. Проте такий підхід має низку недоліків, зокрема через те, що не охоплює регламентацію вимог до доброчесності діяльності організації та не висвітлює необхідність формування загальносуспільної культури доброчесності. Запропоновано більш широко використовувати процесний підхід та ризик-орієнтований підхід у досягнені організаційної доброчесності в публічному врядуванні.