ГЕНЕЗИС ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВОЇ ДОКТРИНИ КОНСТИТУЦІОНАЛІЗМУ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯ XV–XVI СТОЛІТЬ

Анотація

У статті проаналізовано низку питань стосовно визначення явища конституціоналізму й особливостей його генезису на українських теренах у період з XV–XVI століть. Як відомо, дефініція «конституціоналізм» досі лишається дискусійною та потребує ретельного вивчення, а доктрина конституціоналізму належить до абсолютних конституційно-правових цінностей. Разом із тим існує думка, що доктрина сучасного українського конституціоналізму не є статичною, вона перебуває у процесі постійного вдосконалення. У такому контексті її вдосконалення без гарного знання історії є проблематичним завданням. Сучасні європейські дослідники вважають, що історія конституціоналізму пов’язана із загальнолюдськими політико-правовими цінностями, що почали формуватись із часів античності. Отже, природно, що звернення до історико-правового виміру конституціоналізму пов’язане з аналізом цивілізаційних цінностей і традицій, укорінених у правовій свідомості народів Європи. Також доцільно нагадати, що потреби формування науково-практичної парадигми сучасного українського конституціоналізму обумовлюють не тільки практичну, а й теоретичну потребу дослідження сучасного українського конституціоналізму. Це дає змогу легітимізувати широке застосування конституційної доктрини, наприклад у практиці Європейського суду з прав людини. Характеризуючи історію розвитку конституційно-правових ідей на українських землях зазначеного періоду, слід відмітити, що ідея зверхності закону та його соціальної цінності не була новою у Європі, але на українських землях вона сформувалася лише у XVI столітті. Водночас продовжувався і розвиток філософсько-правової доктрини конституціоналізму, коли ідеї божественного, а з часом і природного права починали використовувати для обґрунтування концепції обмеження абсолютизму королівської влади за допомогою писаного закону. Витоки українського конституціоналізму ми пов’язуємо з розвитком певних філософсько-правових концепцій у Великому князівстві Литовському, Польщі та Речі Посполитої, які безпосередньо вплинули на процеси реформування права, судочинства, обмеження влади монарха, захисту прав людини.