ОСОБЛИВОСТІ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ КВАЛІФІКАЦІЇ КАТУВАННЯ, ВЧИНЕНОГО В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Анотація

У статті розглядаються особливості кримінально-правової кваліфікації катування, вчиненого в умовах воєнного стану. Вказується, що катування має стабільно негативну динаміку, яка, незважаючи на позитивні зміни у 2021–2022 роках, зазнала повторного поступового зростання після початку повномасштабного збройного конфлікту. Однією з причин стала низька ефективність кримінально-правової протидії, зокрема – прогалини, які виникають під час кримінально-правової кваліфікації катування, а також відмежування його від суміжних кримінальних правопорушень. За результатами аналізу судової практики, зокрема вироків, ухвалених у кримінальних провадженнях за фактом вчинення катувань представниками рф, констатується відсутність випадків притягнення останніх до відповідальності за ч. 3 ст. 127 Кримінального кодексу України та ст. 442-1 Кримінального кодексу України. Визначається, що в усіх випадках такі особи були визнані винними у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 438 Кримінального кодексу України. Пропонуються зміни до ч. 3 ст. 127 Кримінального кодексу України. Підсумовується, що після ратифікації Римського статуту, а також із урахуванням положень Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання питання щодо доцільності подальшого збереження редакції ч. 3 ст. 127 Кримінального кодексу України потребує детального вивчення. Вказане зумовлюється тим, що фактично положення та принципи національного кримінального законодавства надають можливість притягати іноземців до кримінальної відповідальності за вчинення на території України будь-яких кримінальних правопорушень, зокрема і катування, що ставить під сумнів доцільність виокремлення спеціальної кваліфікуючої ознаки саме для катування.