РЕАЛІЗАЦІЯ ОБОВ’ЯЗКУ ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО НСРД В УКРАЇНІ: АНАЛІЗ СТ. 253 КПК У СВІТЛІ ЄВРОПЕЙСЬКИХ СТАНДАРТІВ

Анотація

У цій статті виконано ґрунтовний аналіз проблеми реалізації обов’язку повідомлення осіб, щодо яких проводилися негласні слідчі (розшукові) дії (НСРД), передбаченого нормами кримінального процесуального права України. Розглянуто правову природу інституту повідомлення як важливого елементу системи гарантій захисту приватного життя та процесуальної справедливості; показано його роль у відновленні процесуальної рівноваги після проведення НСРД. Проаналізовано національну судову практику, зокрема позиції Верховного Суду, які підкреслюють необхідність дотримання принципу своєчасного інформування, водночас допускаючи, що в окремих випадках порушення формалізованого порядку повідомлення необов’язково призводить до неприйнятності зібраних доказів. Розглянуто також прецеденти Європейського суду з прав людини, які закріпили підхід «повідомлення плюс можливість оскарження» як базовий механізм захисту від неконтрольованого втручання у приватне життя та як гарантію ефективного судового нагляду. Виконано порівняльний аналіз регулювання в Німеччині, Франції та Польщі, де поєднання судового контролю, встановлених термінів повідомлення та механізмів відшкодування створює ширший комплекс запобіжних заходів проти зловживань. У цих правових системах функціонують реальні інструменти відповідальності для посадових осіб, процедури автоматичного або судового повідомлення, а також дієві шляхи адміністративного і цивільного оскарження й відшкодування збитків. Проведений порівняльний висновок свідчить, що українське регулювання є не досить ефективним: відсутність чітко встановленої відповідальності за неповідомлення, нечіткі процедури відстрочення та обмежений судовий контроль підвищують ризик формальної реалізації гарантій і ускладнюють доступ до справедливої компенсації для осіб, чиї права було порушено. На підставі аналізу обґрунтовано необхідність системних законодавчих змін, спрямованих на наближення національної процедури до європейських стандартів. Запропоновано ключові напрями реформ: визначити правові наслідки неповідомлення, запровадити дисциплінарну та адміністративну відповідальність для службовців, створити механізм автоматичного повідомлення через суд, чітко регламентувати підстави і строки відстрочення повідомлення з обов’язковою судовою перевіркою та забезпечити ефективну систему компенсації шкоди. Ці заходи сприятимуть підвищенню прозорості процедур НСРД і реальній гарантії захисту прав людини в кримінальному процесі.