МОВНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ У КОНТЕКСТІ ФАХОВОЇ ТА НАУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: ТЕОРЕТИЧНИЙ ОГЛЯД

Анотація

Стаття присвячена теоретичному осмисленню мовної та мовленнєвої компетентності фахівців і науковців в умовах посилення вимог до фахової та наукової комунікації українською мовою. Узагальнено сучасні наукові підходи до розуміння мовної компетентності як інтегрального показника сформованості знань, умінь і навичок, необхідних для ефективного використання державної мови в професійному та науковому середовищі. Окреслено її двовекторність (теоретичний і практичний компоненти), звернуто увагу на діалектичну єдність мови й мовлення. У роботі схарактеризовано типові лексичні і стилістичні порушення (росіянізми, плеоназми, багатослів’я, штампи), які сигналізують про недостатній рівень мовної культури в офіційно-діловому та науковому стилях. Проаналізовано ключові чинники, що перешкоджають формуванню високого рівня володіння державною мовою: вплив чужомовного (зокрема, російськомовного) середовища, соціальну інерцію, формальний підхід до викладання, психологічні бар’єри (ідентифікаційна невизначеність, комплекс меншовартості). Окреслено теоретичні засади вдосконалення мовної компетентності, серед яких – комунікативно-діяльнісний підхід, систематичне редагування власних текстів, використання практико-орієнтованих форм навчання, а також сучасні цифрові технології (онлайн-платформи, мобільні додатки, гейміфікація, симуляційні програми, штучний інтелект). Підкреслюється, що цілеспрямоване формування мовної компетентності є невіддільним складником професійної підготовки фахівців, умовою успішної академічної діяльності та важливим елементом сучасної української академічної культури й національної ідентичності. Перспективи подальших досліджень вбачаються у поглибленому аналізі сучасних академічних і професійних текстів, вивченні ефективності цифрових інструментів та розробленні спеціалізованих програм підвищення мовної компетентності для різних галузей.