ХАРАКТЕРИСТИКА ДЕРЖАВНО-ПРАВОВИХ ПОКАЗНИКІВ ЕПОХИ ВІДРОДЖЕННЯ ТА РЕФОРМАЦІЇ В НАУКОВІЙ СПАДЩИНІ ЯКОБА БУРКХАРДТА (1818–1897 РР.) ТА МАКСА ВЕБЕРА (1864–1920 РР.)
DOI:
https://doi.org/10.32782/cuj-2024-4-11Ключові слова:
Якоб Буркхардт, Макс Вебер, епоха італійського Відродження, епоха Реформації, державно-правовий розвиток, «держава як витвір мистецтва»Анотація
Статтю присвячено аналізу державно-правових показників епохи Відродження та Реформації у науковій спадщині Якоба Буркхардта (1818–1897 рр.) і Макса Вебера (1864–1920 рр.). Зазначається, що в характеристиці епохи Відродження швейцарський дослідник відштовхувався від запропонованої ним концепції держави «як витвору мистецтва». Державно-правові показники епохи Відродження накладали значний вплив на поняття державного устрою, відображали світоглядні ідеали епохи Відродження. Автор статті констатує, що оцінка Буркхардтом державно-правового устрою епохи Відродження та Реформації має не контрарний, а взаємодоповнювальний характер. Так, епоха Реформації призвела до встановлення контролю держави над церквою. Відповідно до оцінок Я. Буркхардта цей процес відображав факт встановлення «всемогутності» держави. Автор статті констатує, що аналіз авторських оцінок Я. Буркхардта має значний пізнавальний потенціал у вивченні основних етапів розвитку політико-правової думки раннього Нового часу та становить інтерес для сучасної української історіографії. Характеристика державно-правових показників епохи Відродження та Реформації з боку Якоба Буркхардта показує, що перевагу в історичному плані він віддає показникам та ідеям епохи Відродження. До того ж початок Реформації в Німеччині унеможливив проникнення ідей епохи Відродження до німецьких територій. Німеччина, що перебувала в культурному плані, можливо, з позиції Буркхардта, на вищій точці свого розвитку, опинилася відкинутою на декілька кроків назад у своєму розвитку. Така оцінка Реформації з боку швейцарського вченого дає змогу, наприклад, побачити відмінності між його поглядами та поглядами на політико-правове, культурне значення Реформації в наукових працях німецького соціолога, філософа, автора культової праці «Протестантська етика і дух капіталізму» Макса Вебера (1864–1920 рр.). Так, ми бачимо, що для Вебера Реформація започаткувала процес «розчаклування» світу, стала точкою відліку та передумовою формування капіталізму. Проте погляди Якоба Буркхардта на епоху Відродження та Реформацію мають не контрарний, а взаємодоповнювальний характер. Навпаки, система історіографічних оцінок Реформації, закладених у культовій роботі Макса Вебера «Протестантська етика і дух капіталізму», має більш безапеляційний характер. Останнє, звісно ж, може тільки спонукати до подальшої наукової уваги до наукового спадку Якоба Буркхадта з позиції продовження його вивчення в межах сучасної української історіографії.
Посилання
Burckhardt J. Considérations sur l’histoire universelle. Traduit de l’allemand par Sven Stelling-Michaud, Paris, Edition Allia, 2001. 59 p.
Burckhardt J. Fragments historiques. Traduit de l’llemand par Maurice Chevallier, Geneve, Librairie Droz. 1965. 272 p.
Burckhardt J. La civilisation en Italie au temps de la Renaissance. Tome I. Trad. de M. Schmitt. Paris, Librairie Plon, 1906. 388 p.
Meinecke F. Jacob Burckhardt, Weltgeschichtliche Betrachtungen. Rezenie. Historische Zeitschrift. 1906. № 97. P. 557–562.
Tonella D. Jacob Burckhardt: l’historien suisse le plus renommé au monde. 2018. URL: https://blog.nationalmuseum.ch/fr/2018/05/jacob-burckhardt-lhistorien-suisse-le-plus-renomme-au-monde/ (дата звернення: 08.12.2024).
Вебер М. Протестантська етика і дух капіталізму. Пер. з нім. О. Погорілий. Київ : Основи, 1994. 273 с.
Марчук В. П., Марчук Г. В. Історія політичних і правових вчень. Київ : Видавничий дім «Персонал», 2009, 480 с.
Лавринович О. В., Журавльов Д. В, Коротюк О., Фоменко А. Є., Чижмарь Ю. В. Історія політичних і правових вчень. Від стародавніх часів до XVII століття. Київ, 2021. 238 с.
Погорілий О. Макс Вебер і його класична праця / Вебер М. Протестантська етика і дух капіталізму. Пер. з нім. О. Погорілий. Київ : Основи. 1994. С. 3–18.