ПРАВОВА ПРИРОДА ТА ЮРИДИЧНІ НАСЛІДКИ ЗАКОНУ № 2704-VIII: НЕДОСТАТНІСТЬ КОНСТИТУЦІЙНОГО БАЛАНСУ У СФЕРІ ДЕРЖАВНОЇ МОВНОЇ ПОЛІТИКИ

Анотація

У статті здійснено поглиблений правовий аналіз Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» через призму його відповідності нормам Конституції України, а також міжнародним стандартам захисту прав людини. Особлива увага зосереджена на критичній оцінці рішення Конституційного Суду України від 14.07.2021 № 1-р/2021, яким цей Закон було визнано таким, що відповідає Конституції. Автор аналізує не лише саме рішення, але й численні окремі думки суддів Конституційного Суду, які продемонстрували принципово різні підходи до тлумачення конституційного балансу між державною мовною політикою та гуманітарними правами людини. Актуальність теми зумовлена як політичним і соціальним резонансом Закону, так і його впливом на щоденне життя мільйонів громадян, зокрема тих, для кого російська мова є рідною. Стаття є однією з перших спроб артикулювати в науковому просторі думку значної частини українського суспільства – російськомовних громадян, позиція яких часто залишається поза правовим дискурсом. Автор наголошує, що рівень правосвідомості особи не визначається мовою, якою вона спілкується, а залежить від конкретних дій і ставлення до держави та права. Водночас питання мови – це не лише інструмент комунікації, а й правовий маркер, який повинен бути об’єктом особливого захисту, особливо в державах із багатонаціональним складом населення.У статті аргументовано, що Закон № 2704-VIII, попри проголошену мету утвердження статусу української мови, де-факто змінює конституційний баланс у сфері громадянських прав і свобод, звужуючи простір для реалізації права на вільне використання мов національних меншин, у тому числі російської. Це відбувається шляхом створення системи непрямих санкцій, адміністративного тиску та нормативного витіснення недержавних мов із публічної сфери. Такий підхід вступає в суперечність із статтями 10, 11, 22, 24 та 53 Конституції України, які гарантують недискримінацію за мовною ознакою та вільний розвиток мовної ідентичності всіх національних спільнот. Матеріал також спирається на аналіз європейської практики, зокрема рішень Європейського суду з прав людини.У висновках підкреслюється, що лише інклюзивна та правозбалансована мовна політика може сприяти сталому демократичному розвитку України та збереженню громадянського миру. Таким чином, стаття не лише виконує аналітичну функцію, а й пропонує підґрунтя для подальших фахових дискусій про перегляд мовної політики у напрямі дотримання конституційних гарантій, соціальної справедливості та принципів верховенства права.