ЄДИНИЙ ДЕРЖАВНИЙ РЕЄСТР ОСІБ, ЯКІ ВЧИНИЛИ КОРУПЦІЙНІ АБО ПОВ’ЯЗАНІ З КОРУПЦІЄЮ ПРАВОПОРУШЕННЯ: ТРАНСФОРМАЦІЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

Анотація

Статтю присвячено комплексному аналізу правових засад функціонування Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення, з урахуванням останніх змін до за- конодавства, зокрема Закону України «Про запобігання корупції». У роботі розглянуто сучасний порядок формування, оновлення та використання вказаного Реєстру, охарактеризовано його значення для забезпе- чення прозорості у сфері державного управління, підвищення рівня довіри до публічної служби, дотримання принципів доброчесності під час призначення на посади в органи влади, а також у сфері здійснення публічних закупівель.Особливу увагу приділено проблемним аспектам попередньої редакції закону, зокрема питанню безстро- кового зберігання інформації про осіб, визнаних винними у вчиненні корупційних або пов’язаних із корупцією правопорушень. Таке регулювання, хоч і було спрямоване на зміцнення дисципліни та запобігання повторним порушенням, викликало суттєві застереження з боку правозахисної спільноти та міжнародних інституцій.Особливої актуальності тема набула після рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ситник проти України» (2025), яким було визнано порушення права на повагу до приватного життя через надмірну тривалість збереження даних у Реєстрі.У зв’язку із цим у публікації проаналізовано сутність і правові наслідки внесених змін до антикорупцій- ного законодавства, відповідно до яких після закінчення визначених строків інформація про осіб підлягає видаленню з Реєстру порушників. З’ясовано, що нововведення спрямовані на усунення правових прогалин, дотримання принципу пропорційності, а також гармонізацію національного законодавства з вимогами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Автором також здійснено оцінку ефективності чинних механізмів ведення Реєстру, визначено ризики їх практичного застосування та запропоновано шляхи подальшого вдосконалення цієї сфери. Отримані результати мають практичне значення для правозастосовної діяльності, а також можуть бути враховані під час підготовки пропозицій до законопроєктів у сфері антикорупційної політики.