ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ ДО ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ В КРАЇНАХ БАЛТІЇ: ДОСВІД ДЛЯ УКРАЇНИ

Анотація

Стаття узагальнює досвід Латвії, Литви та Естонії, які після 1991 року використовували євроінтеграцію як каталізатор модернізації системи публічного управління і переходу від пострадянських моделей до стандартів ЄС. Показано, як виконання «копенгагенського пакета» та використання інструментів ЄС (PHARE, ISPA, SAPARD, Twinning, TAIEX) сприяли гармонізації законодавства, синхронізації реформ публічної служби, децентралізації, цифровізації адміністративних послуг, підвищенню прозорості державних закупівель та розвитку систем моніторингу результативності політик. У центрі аналізу – імплементація принципів належного врядування (прозорість, підзвітність, ефективність, орієнтація на громадянина) через інституційні, організаційні та технологічні інновації. Естонія демонструє ефект електронного урядування на базі X-Road, е-резидентства, цифрових ідентифікацій та дистанційного голосування; Литва – розвиток е-procurement, відкритих даних, цифрового адміністрування податків і сервісних центрів; Латвія – модель «єдиного вікна», портал Latvija.lv, електронний документообіг і впровадження сервісно орієнтованої логіки взаємодії з громадянами. Сукупно це зменшило корупційні ризики, скоротило витрати держави, підвищило довіру громадян і якість державних послуг. Релевантність досвіду країн Балтії для України обґрунтовується спільною пострадянською спадщиною, подібністю стартових інституційних викликів, стратегічною метою членства в ЄС. Водночас окреслено чинники, що ускладнюють пряме копіювання: більший масштаб держави, складніший адміністративно-територіальний устрій, наслідки воєнного конфлікту, відмінні політико-культурні та соціально-економічні умови. Методологічною рамкою виступають policy transfer і концепція європеїзації, які пояснюють адаптацію інститутів, процедур і культур управління до норм ЄС. Зроблено висновок, що контекстно чутливе та поетапне перенесення балтійських інновацій може прискорити післявоєнну трансформацію публічного управління в Україні за умови поєднання інструментів ЄС із внутрішніми інституційними змінами, розвитком людського капіталу та активною участю громадянського суспільства.